Що таке баранячий курдюк і що можна з них приготувати
Секрети східної кулінарії ввібрали в себе мудрість кочових народів. Роки життя в суворих умовах пустелі навчили древніх тюрків цінувати те, що дає природа і правильно використовувати цінні продукти харчування.
Баранячий курдюк — що це таке?
Слово «курдюк» походить від тюркського куйрук, що означає хвіст. Це жирове відкладення округлої форми зустрічається у вівці курдючної породи. У молодих тварин «хвостик» в середньому важить 7-10 кг, але при сприятливих умовах може досягати 25-30 кг.
Для порівняння, курдюк — це таке ж накопичення як горби у верблюда. При хорошому харчуванні і рясному питво жир відкладається в районі 5 хребця біля основи хвоста, може витрачатися тваринам у посушливий період та при інших несприятливих умовах.
Для овець, які виробляють потомство, курдюк є цінним відкладенням, і природа подбала про гарну захист запасів з допомогою товстої шкіри і густий вовни.
Історична довідка
Зображення курдючних овець зустрічаються на фресках і мозаїчних глиняному посуді стародавніх шумерів. Вік цих археологічних знахідок понад 5 тисяч років. На підставі цих історичних артефактів можна сміливо стверджувати, що курдючне тварини годували смачним м'ясом і цінних тваринним жиром багато поколінь східних народів.
Курдючне сало описувалося в медичних працях Галена і Авіценни. Рецепти з використанням цього чудодійного засобу зустрічаються в стародавніх рукописах Персії, Греції, Вавилону, Риму та Єгипту.
Зібрані знання і досвід передавалися в древніх трактатах з покоління в покоління, і сьогодні на підставі накопиченої інформації можна використовувати курдючне сало в кулінарії і народній медицині.
Користь і шкода баранячого курдюка
Щоб оцінити користь курдюка як живильного харчового продукту, достатньо вивчити його склад і вплив на життєві процеси в людському організмі. Отже, чим корисний баранячий курдюк?
Важливо знати:
Курдючне сало справжній природний джерело вітамінів і мінералів. Вітаміни групи B, особливо B12, благотворно впливають на серцево-судинну діяльність, і в союзі з фолієвою кислотою запобігає ранні інфаркти та інсульти.- Вітамін E у складі курдюка бере участь в обмінних процесах і життєво необхідний для здоров'я шкірних покривів.
- Важливе для крові залізо, зміцнює тканини фтор, незамінний для серцевої діяльності калій, йод для щитовидки, а також цинк, фосфор і жирні кислоти містяться у цінному курдючному салі.
- Такий продукт показаний хронічним діабетикам для регулювання рівня цукру і стимуляції роботи підшлункової залози.
- Баранячий «хвостик» з усіх тваринних жирів містить мінімум холестерину, шкідливого для кровоносних судин.
До відома! Курдюк не рекомендується хворим, що страждають серцевою аритмією, подагру, атеросклерозом і гастритом з підвищеною кислотністю.
Негативна дія курдючного жиру може проявиться при наявності запущених захворювань. Виразкові хвороби та будь-які патології в шлунково-кишковому тракті завадять засвоєнню легкого жирового продукту. Небажано людям, страждаючим нирковою і печінковою недостатністю, вживати в їжу страви з додаванням курдючного сала.
Вибір курдючного сала, зберігання та застосування
Тепер дізнаємося, як правильно вибирати і зберігати курдюк. На східних базарах він продається у величезній кількості і за доступною ціною. А на європейських ринках знайти такий цінний продукт досить складно. Але якщо раптом вдасться відшукати заповітний шматочок, але важливо звернути увагу на його зовнішній вигляд.
- Курдюк хорошої якості має щільну структуру, рівний білий колір з рожевими прожилками і приємний аромат молодого баранчика.
- Продукт низької якості, як правило, залишається після розбирання старих тварин. Такі шматочки бувають сухуватими з жовтим відтінком і неприємним прогірклим запахом.
У морозильній камері курдюк можна зберігати дуже довгий час, для консервації всіх корисних властивостей його рекомендується злегка присолити і герметично упакувати.
Зручно тримати курдючне сало, розділене на порції, використовувати для приготування смачних страв і косметичних засобів. При витяганні з морозильної камери воно не буває замороженим і відразу готовий до вживання.
Традиційні страви східної кухні просочені ароматним жирком розтопленого курдюка. Манти, м'ясо для плову, шашлики і печеня з ліверу завжди виходять соковитими і смачними завдяки обсмаженою шматочки курдючного сала.
Як приготувати смачний і ніжний крем для вафельних коржів — кілька рецептів, які зроблять ваш десерт неперевершеним.
Візьміть на замітку рецепти турецької кухні — з покроковими підказками і фотографіями готових страв.
Рецепт сирної запіканки з яблуками — дуже ніжні і вишуканий десерт, який стане прикрасою вашого святкового столу.
Корисні рецепти з використанням баранячого курдюка
Що робити з курдюком барана? Безформний білий баранячий курдюк в руках вмілої господині перетворюється в справжній східний делікатес.
| Інгредієнти | Кількість |
|---|---|
| курдюк - | 200 г |
| мед - | 1 ст. л |
| вода для варіння - | 1 л |
| Час приготування: 30 хвилин | Калорійність на 100 грам: 897 Ккал |
Найпростіший рецепт для частого вживання «Медовий хвостик» прийшов з адигейської кухні.
Курдюк відварити в підсоленій воді до зменшення об'єму в 1,5-2 рази. Шматочок відвареної нарізати на тонкі скибочки, обсмажити з обох сторін і змастити натуральним медом. Таку страву можна вживати замість ковбаси і в якості доповнення до гарнірів.
Воно неймовірно корисне і смачне, повністю задовольняє потреби організму у життєво необхідних компонентах.
Люля-кебаб
Що ще можна приготувати з баранячого курдюка? А ось таке смачне блюдо! Знаменитий на весь світ рецепт «Люля-кебаб» популярний у багатьох країнах Заходу і Сходу. Це дуже смачна страва не готується без ароматного курдюка.
Інгредієнти:
- м'якоть баранини – 500 г;
- курдюк – 150-170 г;
- цибуля ріпчаста – 150 г (2 шт);
- сіль – 1 ч. л;
- коріандр, зіра – по 1 ст. л;
- чорний перець – 0,5 ч. л.
Час приготування страви: 40 хв.
Калорійність: 1047 ккал/100 р.
В ідеалі баранина і інші складові дрібно рубаються великим ножем.
Це довга і копітка праця досвідченого кебабчи, який після рубки довго збиває фарш, насичуючи його повітрям і ароматами спецій.
Готову суміш перевіряють на щільність, щоб у момент смаження вона не посипалася з шампурів. Скачують одну ковбаску і на вазі відчувають її фортеця. Якщо фарш досить щільний і насичений, то негайно приступають до самої приємної процедури.
Котлетку вагою 150 гр рівномірно розподіляють на шампур, попередньо змочуючи руки водою. На вугіллі люля-кебаб обсмажується з усіх боків до рум'яної апетитною скоринки.
Довгожителі сходу стверджують, що своїм міцним здоров'ям зобов'язані багатьма продуктами харчування, в тому числі і курдюку. Аксакали до глибокої старості зберігають неймовірну працездатність, а східні красуні завдяки тваринного жиру підтримують гладкість шкіри і густоту волосся.
